Блоги учасників конкурсу до Дня прав людини

Людина, її права та свободи становлять найвищу цінність у правовій державі. 

Права людини – це ті природні можливості, що забезпечують людські життя, гідність та свободу діяльності в усіх сферах суспільного життя. Особливо це важливо у той непростий час у якому ми живемо.

Цим конкурсом ми з випускниками EU Study Days прагнули привернути увагу до прав людини та розказати про правову підтримку українців з боку Європейського Союзу.

Випускники EU Study Days поділилися власними роздумами про важливість прав людини для них особисто, роль прав людини у їхньому житті, розповіли історії із власного життя, які змусили замислитися над правами людини, та розказали про допомогу, яку українці отримують від Європейського Союзу та європейців у сфері реалізації прав людини.

Переможцями серед студентів стала  Дарія Андрюніна, серед школярів – Ганна Лещенко. Переможці отримають Дипломи від Представництва ЄС та будуть запрошені виступити перед школярами та студентами Єврошкіл у 2023 році. Всі учасники отримають сувеніри від Представництва ЄС.

Знайомтеся із блогами.

Відеоблоги

Ганна Лещенко

Посилання на блог у Інстаграм:

https://www.instagram.com/reel/CmRMX3JA4Mp/?igshid=MDJmNzVkMjY=

Блоги

Дарія Андрюніна

10 грудня у світі відзначається День прав людини. І хоча 10 грудня вже минуло, різноманітні активності – як от ініціатива від EU Study Days “Конкурс блогів до Дня прав людини”, тривають.

Обрану дату приурочено до ухвалення Загальної декларації прав людини у 1948 році. Ця декларація (яку, напевно, навіть посеред ночі згадає кожен випускник мого рідного Інституту міжнародних відносин з наших занять з іноземної мови і не тільки, за що величезне дякую нашим викладачам, важливість знання цього документу на пам’ять реально оцінюєш найбільшою мірою з часом) є чи не найпершим настільки глобальним документуванням прав людини.

Цей день, безумовно, є надзвичайно важливим і для України, для якої людське життя та гідність історично завжди були найвищою цінністю. І хоча День прав людини припадає на 10 грудня, в Україні та всьому цивілізованому світі зараз кожен день – це день боротьби за права людини; права, до яких світ прийшов не одразу; права, які через тиранію, тоталітаризм та інші режими, у яких людина – просто безликий гвинтик системи, наразі перебувають під ударом; права, які нічого не значать для того варварського мороку, культом якого є смерть і який щодня, щогодини й щосекунди намагається знищити Україну і весь вільний світ.

Проте Україна б’ється, і буде битися до перемоги. ЄС йде з нами пліч-о-пліч, підтримка українців з його боку є неоціненною, і це, дійсно, відчувається у всьому і на всіх рівнях – від військового до гуманітарного. Наразі мільйони громадян України знайшли прихисток у країнах-учасницях ЄС, де створені умови для наших громадян, щоб вони почували себе захищено і не біженцями, а гостями. Країни-учасниці ЄС надають українцям тимчасовий захист, який дає право на тривале перебування, безкоштовне житло, освіту, медицину, офіційне працевлаштування тощо. І ми завжди пам’ятатимемо про цю солідарність.

Особисто я зустрілася з такою солідарністю, яка проявилася наче і у дрібничці, проте наскільки це було глибоко. Нещодавно при перетині кордону з Польщею в зоні очікування до мене підійшла прикордонниця, діалог з якою виглядав приблизно так (одна одну ми чудово зрозуміли, українська та польська, дійсно, дуже схожі):

– А Ви з якого міста їдете?

– З Києва.

– Назад скоро?

– Через тиждень.

– Почекайте хвилинку. Візьміть ось це, дуже Вас прошу.

І на цьому моменті вона протягнула мені світловідбиваючу смужку.

А що для Вас права людини? Особисто для мене права людини – це ще і про свободу вибору залишатися людиною у будь-який обставинах, а також про людяність, що наразі набуло нових відтінків значень.

На фото – картина в одному з корпусів Єврокомісії, який я нещодавно відвідала. 

Посилання на блог у ФБ: http://surl.li/efmjh

Посилання на блог в Інстаграм: http://surl.li/efmjw

Сергій Корнієнко

Теорія, теорія, всюди теорія! Я розумію, що це надважлива частина нашого життя, але як реалізувати і перевірити цю теорію? На щастя я отримав можливості для практичного втілення знань завдяки Єврошколі, однак сьогодні я хотів би поговорити про співвідношення теорії до практики в контексті прав людини, особливо враховуючи сучасну ситуацію в нашій Незалежній.

Права людини були предметом дискусій з середини ХХ ст. і до сьогодні лишаються наріжним каменем для всіх, хто прагне миру та розвитку. Проте чи маємо ми давати права тим, хто сам їх не дотримується? Я вважаю, що люди мусять обов’язково мати рівні права. І чому, я зараз спробую пояснити.

В чому сенс суспільства? У взаємо підтримці та допомозі нужденним, але яким чином це реалізувати? Головна проблема в глобальних (та внутрішніх) загрозах, з якими успішно бореться держава, а як щодо мирного життя? Як реалізувати розвиток цього суспільства? Тільки через розвиток кожної окремої індивідуальності. Ви зауважите, що суспільство це колектив, і в ньому потрібно поступитися деякими своїми правами заради спільного блага, але я одразу запитаю: де закінчується колектив суспільства? І в тоталітарних державах цей колектив не має меж. Історичний досвід підказує, що тоталітарні держави не життєздатні за суттю.

Чи справедливим буде твердження: “Права інших (або колективу) закінчуються там, де починаються мої права”? Я вважаю що так! Однозначно!

Цю ідею я зміг перевірити в “лабораторних” умовах в European Union in Ukraine  і вона працює!

Ви можете не погодитися, проте саме ствердження непорушності прав призводить до прогресу, тому що забезпечує психологічну безпеку людини, що насправді є таким же ж важливим, як і безпека, наприклад неба.

Поважайте права інших, захищайте свої та спілкуйтеся! В комунікації наша сила!

Посилання на блог у ФБ: http://surl.li/egpyg

Вікторія Пустова

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ  – Human Rights Day.

Звід законів царя Хаммурапі у Вавилонії (близько 2000 до н. е.) був найпершим писаним кодексом законів, заснованих царем Вавилона. У ньому давалася обітниця «здійснювати в царстві справедливе правління,… сприяти благополуччю народу».

Історики та філософи можуть продовжувати сперечатися щодо характеру прав людини, але міжнародна спільнота запровадила вагомі концепції і взяла свої зобов’язання стосовно прав людини шляхом упровадження Загальної декларації прав людини в 1948 році.

Неподільні, невід’ємні та універсальні. Права людини . Те, що зробило нас усіх рівними. Стаття 21 Основного Закону нашої держави наголошує: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».

Важливість прав людини навіть неможливо описати. Адже, якби вони не були визнані, закріплені та гарантовані , чи було б можливим існування цивілізованого суспільства, правової держави ?! Якби тоді захищалась людина і щоб їй гарантувалось ..

Я ціную своє невід’ємне право на життя . Завдяки чому я можу жити і творити. На свободу. Те, що я маю право на вільне вираження своїх думок та поглядів.

Я використовую і непомірно поціновую своє право на освіту, вважаючи що це є складовою розумною нації. А використання цього права в повній мірі дасть нам , громадянам країни, реалізувати себе та свій потенціал.

Я маю право на вільний розвиток своєї особистості, і при цьому я зобов’язуюсь не порушувати права і свободи інших людей. У моїй державі забезпечується вільний і всебічний розвиток особистості.

Цінуймо свої права, та не забуваймо про наші обов`язки!

Посилання на блог у ФБ: http://surl.li/efmjc

Іван Редько

ЩО, В БІСА, ТАКЕ ПРАВА ЛЮДИНИ І З ЧИМ ЇХ ЇДЯТЬ? (людей, звісно, не права ж)

Права людини включають у себе, як фундаментальні предмети, накшталт права на життя, так і всіляку складну штуку, типу права на культурну самобутність. Я не буду зараз розписувати їхню ІС-ТОО-РІІІ-Ю та інші речі, які ви давно загуглили б при бажанні. Натомість, я трішки побазікаю про своє життя З цими правами та БЕЗ них.

24 лютого – день початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. У цей день ми частково втратили невід’ємне право на життя. Частково – бо держава та ЗСУ все ще нас захищають і роблять для цього усе можливе зі своєї сторони. Проте, якщо раніше ми не знаходилися у зоні ризику насильницької смерті кожної секунди перебування в Україні, то тепер – ТАК.

Коротко і об’єктивно – жити раніше було легше. До ПВ найбільшим джерелом стресу у моєму житті була сесія. І, якби смішно це не звучало, після 24 лютого це все ще так. Чому? Через рутину. Я не помічав, наскільки чудово жити у відносно мирній державі, бо це було у мене майже все життя. Пізніше, я перестав помічати складність життя під час війни, бо те що раніше називалося пеклом – тепер стало просто нормальним.

Тим не менш, ПВ наче наклало на моє життя перманентний сірий фільтр. А мені може і подобаються темні кольори, але я точно не хотів бачити їх 10, біс би побрав цих клятих ********, місяців підряд.

Те ж саме працює з іншими правами людини: забери у нас свободу слова, можливості до саморозвитку – і все буде ще гірше. І саме за це кожен українець зараз бореться – бо для нас краще померти вільними, ніж жити рабами.

Це був мій короткий(ні) допис про права людини і чому вони такі важливі. Можете розповісти у коментарях, що вам сподобалося, а що – ні, буду вдячний. І будьте впевнені – настане день і рутиною стане життя без росії.

Посилання на блог в Інстаграм: http://surl.li/efmjy

Схожі новини:

Конкурс блогів до Дня прав людини

Людина, її права та свободи становлять найвищу цінність у правовій державі.  Права людини – це ті природні можливості, що забезпечують людські життя, гідність та свободу…

“EU Study Days назавжди”

Навчання у Єврошколах 2022 закінчилось, але знання, навички та друзі, яких учасники знайшли тут залишаються назавжди. Впевнені, що спогади про навчання й цінний час, який…